Наукова школа професора Н.І. Коцур
«Соціальні аспекти розвитку вітчизняної науки і техніки в другій половині ХІХ–ХХІ століття»
(затверджена на засіданні вченої ради ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (протокол № 1 від 1.09.2011 р.)
Серед подвижників вітчизняної історії науки і техніки на особливу шану заслуговує Надія Іванівна Коцур – відомий учений в галузі історії науки і техніки, історії медицини, охорони здоров’я, завідувач кафедрою медико-біологічних дисциплін і валеології, доктор історичних наук, професор. Заслужений працівник освіти.
Свій творчий шлях Н.І. Коцур розпочала ще зі студентських лав. Навчаючись у Дніпропетровському медичному інституті, під керівництвом доктора медичних наук, професора М.М. Паранька проводила експериментальні дослідження в гігієнічних лабораторіях, брала активну участь у наукових студентських конференціях. Працюючи на посаді лікаря-епідеміолога на Сумщині (м. Ромни) та в м. Києві проводила науково-дослідну роботу з встановлення епідемічного ланцюга поширення інфекційних захворювань в даному регіоні, імунопрофілактики, має низку публікацій з даної проблеми.
З 1987 р. і по теперішній час працює в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди на різних посадах. Саме в стінах цього закладу Н.І. Коцур пройшла шлях від викладача до професора кафедри валеології, анатомії і фізіології.
Консолідація творчих зусиль молодих учених – магістрів, аспірантів знайшла відображення в діяльності наукової школи Н.І. Коцур «Соціальні аспекти розвитку вітчизняної науки і техніки в другій половині ХІХ–ХХІ століття». Актуальність зазначеного наукового напряму була пов’язана із малодослідженими і невідомими до теперішнього часу соціальними аспектами в історії розвитку вітчизняної науки і техніки. Це пов’язано в першу чергу з тим, що тривалий час багато соціальних явищ перебували поза увагою історичної науки. Особливої значимості в цьому контексті набуває вивчення творчої спадщини науковців і громадсько-політичних діячів другої половини ХІХ–ХХІ століття, які зробили вагомий внесок у розвиток української культури в цілому та національної історичної науки зокрема. Багато видатних постатей вітчизняної науки несправедливо замовчувалося радянською історіографією, їх творча спадщина й досі залишається недостатньо вивченою і потребує комплексного дослідження. Саме на розв’язання цієї проблеми покликана зазначена наукова тематика.
Наукова школа професора Н.І. Коцур забезпечує міждисциплінарний зв’язок в галузі історії науки й техніки, історії медицини, історії біологічних наук (фізіології, анатомії, гістології, ботаніки, зоології та ін.), історії педагогіки, історії психології, біографістики, регіоналістики, інтелектуальної історії, історії України та ін. Мета наукової школи полягає у з’ясуванні ролі і значення соціальних аспектів розвитку вітчизняної науки і техніки в другій половині ХІХ–ХХ столітті та визначенні найцінніших її здобутків для сучасного відродження української нації і держави. До основних завдань наукової школи відносяться:
- консолідація творчих зусиль викладачів, аспірантів, магістрів та студентів для дослідження актуальних проблем розвитку вітчизняної науки і техніки;
- аналіз джерельної бази з історії становлення і розвитку вітчизняної науки і техніки;
- з’ясування соціально-економічних передумов формування вітчизняної науки і техніки;
- систематизація наукової спадщини вчених у різних галузях природничих та медичних наук;
- інтелектуальна біографія та науковий простір вітчизняних учених в галузі історії науки і техніки;
- обґрунтування практичного значення одержаних результатів дослідження.
Розуміння актуальності соціальних аспектів розвитку вітчизняної науки й техніки сприяли дослідженню науковою школою професора Н.І. Коцур невідомих та маловідомих сторінок в галузі природничих та медичних наук в Україні в ХІХ–ХХ ст.
Дослідження з історії вітчизняної природничої науки, медицини посіли вагоме місце в науковому доробку професора Н.І. Коцур. Водночас ця проблема стала темою її докторської дисертації та знайшла висвітлення в низці монографій, статей, виступах на міжнародних та всеукраїнських конференціях. Зокрема, в монографії «Становлення і розвиток гігієнічної науки в Україні: шлях крізь епохи і соціальні потрясіння (друга половина ХІХ–20-і рр. ХХ століття» (2011) обсягом 42,2 друкованих аркушів досліджуються основні етапи формування вітчизняної гігієнічної науки в другій половині ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст., діяльність земських лікарів у галузі професійної гігієни, висвітлюється санітарно-протиепідемічна діяльність наукових медичних товариств, становлення вітчизняної гігієнічної науки в університетах та академічних установах на терені України. Чільне місце в монографії приділяється якісним змінам в структурно-організаційних складових гігієнічної науки в процесі її становлення і розвитку, взаємовпливам і протиріччям земської, університетської, науково-громадської та соціальної медицини, особистісному виміру наукових результатів, позиціюванню вітчизняної гігієнічної науки на тлі соціальних, економічних та політичних викликів другої половини ХІХ–20-х рр. ХХ ст. Понад 800 проаналізованих джерел та літератури сприяли всебічному розкриттю Н.І. Коцур тривалого і суперечливого процесу становлення і розвитку гігієнічної науки в Україні другої половини ХІХ–
20-х рр. ХХ століття.
Результати дисертаційного дослідження Н.І. Коцур та її учнів – Л.П. Товкун, О.М. Миздренко, Н.І. Годун, С.І. Вітковського, С.М. Бондарчука, Н.І. Самойленко, О.М. Водяного на сьогодні мають практичне застосування та прикладне значення. Чимало наукових ідей, висловлених ученими-гігієністами другої половини ХІХ–1920-х рр., з урахуванням сучасних надбань соціальної гігієни, впроваджені науковою школою професора Н.І. Коцур та знайшли науково-методичний супровід у низці підручників, посібників, статей у фахових наукових виданнях. Зокрема, здоров’язбережувальні технології учених-гігієністів кінця ХІХ–20-х рр. ХХ століття – О.В. Корчак-Чепурківського, В.Я. Підгаєцького, В.В. Удовенка, Г.В. Хлопіна, І.П. Скворцова, М.М. Костямина та вченого-фізіолога-геронтолога В.В. Фролькіса з урахуванням сучасних наукових здобутків у галузі профілактичної медицини стали основою для підготовки навчально-методичного посібника «Валеологія» (2009; 2010 р.) та підручника «Валеологія» (Н.І. Коцур, Л.С. Гармаш, Л.П. Товкун, 2011 р.).
Питання психогігієни, висвітлені в науковій спадщині професора І.П. Скворцова наприкінці ХІХ століття та спадковості і євгеніки, підняті професором В.Я. Підгаєцьким у 20-х рр. ХХ століття, знайшли висвітлення в навчальному посібнику «Психогігієна» (Коцур Н.І., Гармаш Л.С., 2006 р.).
Фізіолого-гігієнічний супровід навчального процесу школярів, запропонований професорами Г.В. Хлопіним, В.Я. Підгаєцьким, А.І. Якобієм, І.П. Скворцовим з урахуванням сучасних норм фізичного і навчального навантаження, розумової працездатності учнів і студентів з кореляцією на зміни в їх здоров’ї, пов’язані з способом життя та станом навколишнього середовища, відображено в навчально-методичному посібнику «Шкільна гігієна» (Коцур Н.І., Гармаш Л.С., Товкун Л.П., 2010 р.).
Методики визначення фізичного розвитку, відповідність хронологічного віку дітей і підлітків рівню їх функціонального стану організму і фізичній підготовленості, відповідність учбового навантаження школярів їх фізіологічним особливостям, запропоновані на початку ХХ ст. професорами М.М. Костямином та М.А. Кудрицьким, в оновленій авторській інтерпретації лягли в основу навчально-методичного посібника «Шкільна гігієна» (2010 р.) та підручника «Основи педіатрії і дитячої гігієни» ( 2008 р.).
У роботі наукової школи професора Н.І. Коцур простежується наступність. Зокрема, тема дисертаційного дослідження В.А. Галах стала продовженням її магістерської роботи «Становлення і розвиток гістології в Україні: внесок професора О.Г. Черняхівського (друга половина ХІХ – 30-і рр. ХХ століття). Молодий дослідник Ю.Л. Козубенко виконав дисертаційне досліджене на тему: «Систематика рослин та природоохоронні питання в науковому дослідженні професора М.І. Котова (1896 – 1978 рр.)», розпочате ним при підготовці бакалаврської і магістерської робіт. Аспірантка О.М. Миздренко в дисертаційному дослідженні висвітлила низку таких питань гігієнічної науки, як фізичне виховання, євгеніки, медичної генетики, фізичного розвитку, фізіології процесів втоми, м’язової діяльності тощо, піднятих Інститутом фізичного культури ВУАН в 20-х рр. ХХ ст. під керівництвом професора В.Я. Підгаєцького, які мають прикладне значення і до теперішнього часу. Ці питання знайшли відображення також в її магістерській роботі, але з урахуванням сучасних надбань науковців у галузі фізіології, шкільної гігієни, валеології та фізичного виховання. Продовженням магістерського дослідження стала кандидатська дисертація аспірантки К.С. Вариводи на тему: «Становлення і розвиток електрофізіології в Україні (друга половина ХІХ–60-і рр. ХХ ст.)». Аналогічна закономірність простежується і в науковій роботі аспірантки Н.В. Данилюк, яка досліджує внесок учених-українців у розвиток природничих наук на терені Західної Європи ( кінець ХІХ – перша половина ХХ століття). Питання розвитку геронтології та вікової фізіології в науковому доробку академіка В.В. Фролькіса лягли в основу дисертаційного дослідження старшого викладача кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології О.А. Палієнко.
Вагоме місце в науково-організаційній роботі Н.І. Коцур посідає робота з молодими науковцями – магістрантами, аспірантами, здобувачами. Під її керівництвом захищено понад 30 магістерських, дипломних робіт, підготовлено 17 кандидатів наук. Зокрема, за спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки отримали наукову ступінь кандидата історичних наук – 14 молодих науковців, зі спеціальності 07.00.01 – історія України – 3. У теперішній час Н.І. Коцур здійснює керівництво 4 кандидатськими дисертаціями та є консультантом 2 докторських дисертацій.
Результати наукових досліджень членів наукової школи висвітлено в низці фахових статей, збірниках наукових статей, закордонних публікаціях, матеріалах конференцій. Зокрема, впродовж 2010–2015 рр. було опубліковано 6 монографій, 2 бібліографічних покажчика, 186 статей у фахових наукових виданнях, періодичних виданнях, журналах та збірниках наукових праць, серед яких 90 статей у наукових фахових виданнях, 20 статей – в інших виданнях, 56 статей в матеріалах конференцій, із них 28 міжнародних та понад 20 статей у іноземних виданнях. Магістрантами і аспірантами прийнято участь в 45 наукових конференціях.
Тематика наукової школи професора Н.І. Коцур знайшла відображення в 17 дисертаційних роботах її учнів. Зокрема, в 2010 р. під керівництвом Н.І. Коцур у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» захистила кандидатську дисертацію Товкун Лідія Павлівна на тему: «Академік О.В. Корчак-Чепурківський: наукова, організаційна робота та педагогічна діяльність у 1883-1947 рр.». У дисертаційній роботі на широкій історичній та джерельній базі розкриваються основні етапи формування О.В. Корчака-Чепурківського як ученого-гігієніста-епідеміолога. Авторка комплексно висвітлила науково-організаційну роботу та педагогічну діяльність вченого в галузі профілактичної медицини, всебічно розкрила умови формування наукового світогляду вченого, з’ясувала основні напрями наукових досліджень О.В. Корчака-Чепурківського. Більш широко ці питання висвітлено в комплексній монографії за авторством В.П. Коцур, Н.І. Коцур, Л.П. Товкун на тему: «О.В. Корчак-Чепурківський (1857–1947): шлях від земського лікаря до академіка УАН – ВАН – АН УРСР» (2013) обсягом 36 друкованих аркушів. Запропоноване видання є комплексним історичним дослідженням, що носить міждисциплінарний характер і виконане на межі історії України, медицини та науки й техніки. Саме такий підхід дозволив авторам розкрити як багатогранну наукову, організаційну й педагогічну діяльність О.В. Корчак-Чепурківського, так і з’ясувати його «інтелектуальний простір», глибоко зануритися в епоху соціальних змін і політичних трансформацій, в якій розгорталася інтелектуальна біографія видатного дослідника. Водночас наукове видання дозволяє по-новому оцінити місце і роль академіка О.В. Корчак-Чепурківського в розвитку вітчизняної медицини, об’єктивно відтворити образ ученого-лікаря доби соціальних змін та економічних потрясінь, воєн і революцій минулих історичних епох.
Авторам удалося розкрити специфічні соціокультурні ситуації другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст., в яких відбувалося становлення вченого, реалізація його наукових пошуків. У фокусі дослідників професійний статус О.В. Корчак-Чепурківського, інтелектуальне середовище різних історичних епох – царської імперії і Радянської України, інтеграція ученого-лікаря в академічне співтовариство, його професіоналізація та соціалізація в умовах соціально-економічних і політичних викликів епохи. Вперше інтелектуальна біографія академіка О.В. Корчака-Чепурківського розглядається в річищі цивілізаційних, культурних викликів епох і зміни базових цінностей в системі «людина-суспільство». На прикладі історичної оповіді про наукову діяльність О.В. Корчака-Чепурківського автори розкривають контроверсійний характер вітчизняної історіографії, особливо, що стосується аспектів професійної діяльності вченого в умовах радянської тоталітарної доби.
Особливе місце в творчій діяльності професора Н.І. Коцур посідають питання історії природничої науки в Україні в другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття. Її учень – Ситніков Ярослав Олександрович у 2011 р. в спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» захистив кандидатську дисертацію на тему: «Центральна агрохімічна лабораторія НК ЗС УСРР (1928 – 1930 рр.): становлення та діяльність». У дисертаційній роботі висвітлено основні напрями науково-дослідної роботи Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УСРР та їх практичне впровадження в галузі ґрунтознавства та агрохімії, а також її внесок у підготовку фахівців для потреб сільського господарства.
Дисертаційне дослідження Наталії Іванівни Годун на тему «Академік О.І. Душечкін (1874–1956 рр.): наукова, організаційна робота та педагогічна діяльність у галузі агрохімічної науки» присвячена комплексному дослідженні українського ученого в галузі агрохімії О.І. Душечкіна. У роботі вперше подається періодизація творчого шляху вченого, розкрито умови та ключові чинники формування його наукового світогляду, проаналізовано його науково-дослідну та організаційну роботу, висвітлено внесок вченого у заснування та діяльність провідних науково-дослідних установ сільськогосподарського спрямування, охарактеризовано основні напрямки його наукових досліджень. Відтворення цілісної картини життя та діяльності академіка О.І. Душечкіна дозволило авторці встановити значення його наукового доробку для подальшого розвитку науки, історії науки та культури України. Кандидатська дисертація захищена в спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» під керівництвом Н.І. Коцур в 2011 р.
Науково-організаційній роботі та педагогічній діяльності академіка О.П. Маркевича в галузі зоологічної науки присвячене дисертаційне дослідження Кратко Ольги Вікторівни на тему: «Науковий простір та професійна діяльність академіка О.П. Маркевича (1905 – 1999 рр.)», захищеної під керівництвом Н.І Коцур в 2013 р. в ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». У дисертаційній роботі вперше на широкій історичній і джерельній базі подано періодизацію творчого шляху академіка О.П. Маркевича, розкрито умови та ключові чинники формування наукового світогляду та науково-організаційну роботу вченого в науково-дослідних установах АН УРСР, виявлено найважливіші етапи педагогічної діяльності вченого, проаналізовано основні напрямки наукових досліджень вченого в галузі зоологічної науки.
Діяльності наукових товариств лікарів на терені України в другій половині ХІХ – початку ХХ ст. присвячене дисертаційне дослідження здобувачки Самойленко Нелі Іванівни, захищене в спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» в 2013 році. У дисертаційному дослідженні розкриваються об’єктивні і суб’єктивні передумови створення медичних товариств на терені України в складі Російської імперії. Авторкою досліджується трансфер європейської медичної науки в медичні товариства, а також зворотний вплив вітчизняних досягнень в епідеміології та бактеріології на розвиток європейських дослідницьких центрів. У роботі на широкій джерельній базі аналізуються пріоритетні напрями діяльності Товариства київських лікарів (санітарно-протиепідемічний та профілактичний), Одеського товариства лікарів (статично-гігієнічний, бактеріологічний), Харківського медичного товариства (соціально-профілактичний, експериментальний), а також створення бактеріологічних інститутів, лабораторій тощо.
Теоретичні відкриття професора О.Г. Черняхівського та їх практичне впровадження в галузях гістології, ембріології, онкології та патологічної анатомії, його внесок у підготовку фахівців медико-біологічного профілю, організацію вітчизняної гістологічної дослідної справи висвітлено в кандидатській дисертації Віти Валеріївни Галах на тему «Науковий простір та професійна діяльність професора О.Г. Черняхівського в 1887–1939 рр.», захищеній в спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» в 2013 році. На широкій джерельній базі авторка вперше комплексно дослідила наукову, організаційну та педагогічну діяльність українського вченого-гістолога, професора О.Г. Черняхівського в 1897–1939 рр. Більш ґрунтовно і широко інтелектуальний простір вченого висвітлено в монографії «Наукові студії професора Олександра Григоровича Черняхівського (1869 – 1939)», опублікованій в 2014 р. під авторством Н.І. Коцур та В.В. Галах обсягом 16 друкованих аркушів. Монографія є першим комплексним історичним дослідженням, що носить міждисциплінарний характер і виконане на межі історії України, медицини, біології та історії науки й техніки. Саме такий підхід дозволив авторам розкрити постать О.Г. Черняхівського не лише як ученого-дослідника, а й неординарного, талановитого, усебічно освіченого педагога з оригінальними поглядами на становлення й розвиток гістологічної науки, яке й до сьогодні зберегло історичне, теоретичне і практичне значення. У запропонованому науковому виданні вперше здійснено систематизацію різноманітних джерел (архівних, періодичних видань), наукової літератури, що дало змогу відтворити цілісну картину становлення О.Г. Черняхівського як ученого-гістолога-ембріолога-онколога.
Одним із завдань української науки є переосмислення ролі особи в історії та повернення забутих імен учених-дослідників. Імена багатьох українських учених упродовж десятиліть в умовах тоталітарної системи замовчувалися, або висвітлювалася спотворено. Серед несправедливо забутих діячів науки та освіти України – постать Володимира Яковича Підгаєцького (1889–1937 рр.) – видатного вченого-гігієніста, професора Київського медичного інституту, засновника першої в Україні кафедри професійної гігієни та першої в Європі дослідної станції з наукової організації праці в сільському господарстві, директора Інституту фізичного виховання ВУАН. Відтворенню постаті видатного вченого-гігієніста присвячене дисертаційне дослідження Оксани Миколаївни Миздренко на тему «Наукові студії професора В.Я. Підгаєцького в 1914–1929 рр., захищене під керівництвом Н.І. Коцур в спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» в 2013 році. У науковій роботі проведено комплексне дослідження наукових студій видатного українського вченого-гігієніста В.Я. Підгаєцького в 1914–1929 рр. Залучаючи до наукового обігу низку невідомих архівних документів авторці вдалося в дисертаційній роботі розкрити умови та ключові чинники формування наукового світогляду вченого, проаналізувати його наукову, організаційну та педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах м. Києва й науково-дослідних установах ВУАН в галузі професійної гігієни, фізичної культури та євгеніки. Відтворення цілісної картини діяльності В.Я. Підгаєцького дало підстави зробити висновок про його вагомий внесок у розвиток вітчизняної і світової гігієнічної науки.
Розвитку гігієнічної науки в академічних установах України було присвячене дисертаційне дослідження Сергія Івановича Вітковського на тему «Гігієнічна наука в УАН- ВУАН (1818 – 1936 рр.): етос медичної інтелігенції», виконане під керівництвом Н.І. Коцур та захищене в спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» в 2014 році. Автор наукової роботи розкриває становлення гігієнічної науки в УАН-ВУАН Радянської України в 1920-1930-і рр. на тлі соціально-економічних змін і політичних процесів, утвердження тоталітарного режиму. У роботі окреслено стан наукової розробки та джерельну базу дослідження з урахуванням сучасних методологічних підходів до розгляду закономірностей суспільного розвитку, місця вченого в соціумі та впливу політичного режиму на наукову творчість. Особливе місце в роботі відведено формуванню санітарно-гігієнічного напряму в УАН-ВУАН, становленню професійної, шкільної гігієни та гігієни праці в 1920–1930-і рр. Розвиток гігієнічної науки подається в персоніфікованому вимірі, під кутом зору дослідницьких практик академіка О.В. Корчак-Чепурківського, професорів В.Я. Підгаєцького, В.В. Удовенка та ін. Дослідником розкриваються сутнісні ознаки формування нових напрямів і наукових шкіл в гігієнічній науці, з’ясовуються структурні зміни та організаційні засади появи нових дослідницьких підрозділів в академічних установах Радянської України, обґрунтовується існування особливого етосу медичної інтелігенції, який гідно слугував народу України в умовах соціально-політичних викликів радянської доби.
У дисертаційній роботі Юрія Леонідовича Козубенка «Систематика рослин та природоохоронні питання в наукових дослідженнях професора М.І. Котова (1896–1978)», захищеній в 2014 р. у спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди» під керівництвом професора Н.І. Коцур, висвітлюється науковий простір та професійна діяльність видатного українського вченого в галузі ботанічної науки, професора Михайла Івановича Котова. У роботі вперше подано періодизацію життєвого та творчого шляху вченого, розкрито умови та ключові чинники формування його наукового світогляду, з’ясовано й охарактеризовано наукову та організаційну роботу М.І. Котова в науково-дослідних установах УРСР, проаналізовано основні напрями наукових досліджень ученого в галузі ботанічної, сільськогосподарської науки та охорони природи, показано внесок М.І. Котова в розвиток вітчизняної і світової ботаніки.
На етапі розбудови незалежної Української держави відбувалося переосмислення місця і ролі вітчизняної науки й техніки на теренах України в ціннісних вимірах другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. В цьому аспекті вагоме місце посідає гігієнічна наука, адже соціогуманітарні цінності учених-лікарів, інтелектуалів другої половини ХІХ – поч. ХХ ст., в центрі яких було здоров’я людини, не девальвувалися в ХХІ ст., а їхня професійна і моральна місія слугує прикладом для сучасного покоління молодих учених. Ця наукова проблема розглядаються в дисертаційному дослідженні Сергія Миколайовича Бондарчука «Розвиток гігієнічної науки в університетах України (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.», захищеному в 2014 р. під керівництвом Н.І. Коцур у спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди». Дисертація присвячена комплексному вивченні найважливіших етапів розвитку гігієнічної науки в університетах другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. на теренах України; з’ясуванні соціально-економічних, антропологічних чинників започаткування нових напрямів у профілактичній медицині; розкритті інтелектуального портрету лікаря-інтелігента, ученого-гігієніста на тлі викликів епохи. Поява нового напряму в медицині – гігієни, розглядається як закономірне явище, зумовлене соціально-економічним розвитком, викликами епохи та формуванням науково-теоретичних засад виокремлення профілактичної медицини в самостійний напрям медичних знань. Особлива увага в роботі приділяється інституціоналізації і професіоналізації гігієнічної науки, використанню європейського досвіду, формуванню науково-лабораторної бази досліджень.
Інтелектуальна біографістика ХХ–ХХІ ст. надає історії медичної та біологічної науки людиновимірності, посилює міждисциплінарні аспекти сучасного історичного дискурсу, формує більш довершений образ вітчизняної науки минулого століття. Цій проблематиці присвячена дисертаційна робота Ольги Аркадіївни Палієнко на тему: «Академік В.В. Фролькіс (1924–1999): наукова, професійна та історіографічна біографія», виконаній під керівництвом Н.І. Коцур та захищеній в спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» в 2015 році. У роботі розкриваються теоретичні відкриття академіка В.В. Фролькіса та їх практичне впровадження в галузі медицини, фізіології, геронтології, фармакології, внесок ученого в підготовку фахівців медико-біологічного профілю, а також організацію вітчизняної геронтологічної науки. Дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням діяльності В.В. Фролькіса щодо становлення та розвитку геронтології як науки в Україні. На основі систематизації різноманітних джерел та наукової літератури дослідниці вдалося відтворити цілісну картину становлення В.В. Фролькіса як ученого фізіолога-геронтолога, запропонувати періодизацію діяльності В.В. Фролькіса, що сприяло поетапному відтворенню ролі вченого в розвитку біологічної і медичної науки. У науковому дослідженні О.А. Палієнко набула подальшого розвитку та поглиблення проблема особистісного виміру у становленні наукових установ АМН СРСР та АМН України у 50–90-х рр.
ХХ ст., у розвитку вітчизняної геронтологічної наукової школи.
В умовах сучасного інформаційного суспільства зі зростаючим обсягом психоемоційного навантаження на нервову систему та зниженням її фізіологічних резервів і збільшенням психосоматичних захворювань зростає науковий інтерес до надбань електрофізіології. У зв’язку з цим проблеми електрофізіології нині залишаються актуальними, і вони не можуть бути правильно оцінені поза зв’язком з історією. Висвітленню цієї проблеми присвячене дисертаційне дослідження Катерини Сергіївни Вариводи на тему: «Становлення і розвиток електрофізіології в Україні (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття). Робота виконана під керівництвом Н.І. Коцур, захищена в 2015 р. у спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди». Досліджувана проблема розглядається з погляду людиновимірності розвитку науки й техніки, інтелектуальної біографістики, що дає змогу всебічно розкрити процес становлення і розвитку електрофізіології в Україні наприкінці ХІХ – у 50 х рр. ХХ ст. Відкриття і здобутки в електрофізіології кінця ХІХ – першій половині ХХ ст., маючи загальнолюдський вимір, водночас є важливим чинником вивчення регіонального аспекту історії науки й техніки, становлення і розвитку навчальних закладів, дослідницьких лабораторій, формування наукового потенціалу нації. Авторці вдалося розкрити якісні зміни в структурно-організаційних складниках електрофізіології в процесі її становлення і розвитку, особистісний вимір наукових результатів українських учених-фізіологів 70-х рр. ХІХ – 50-х рр. ХХ ст., а також теоретичне і практичне значення вказаних напрацювань. Широкі хронологічні межі дослідження дали змогу виявити основні етапи становлення і розвитку електрофізіології у провідних наукових центрах на теренах України (Харків, Одеса, Київ), висвітлити найважливіші напрями наукового пошуку вчених, розкрити зміни наукових парадигм та шляхи появи нових напрямів електрофізіологічної науки.
Сучасне наукове осмислення здобутків шкільної гігієни другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в регіональному, соціокультурному та мікроісторичному вимірах знайшло відображення в дисертаційному дослідженні Олега Миколайовича Водяного на тему: «Формування наукових основ шкільної гігієни на терені України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.», захищеній у 2016 році у спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди». Під керівництвом Н.І. Коцур автору вдалося на широкій джерельній основі розкрити найважливіші етапи структуризації змісту шкільної гігієни, наукові (з’їзди, товариства лікарів та вчених), організаційні (комісії, робочі групи, секції), соціокультурні (просвітницька, видавнича, виставкова робота) чинники запровадження шкільної гігієни в закладах освіти. У роботі набули подальшого розвитку концептуальні положення про взаємовпливи вченого і соціуму, визначальні соціально-економічні, антропологічні, соціокультурні чинники впливу на становлення і розвиток шкільної гігієни у формуванні ефективного освітнього середовища.
Проблемі інтелектуальної біографістики присвячене дисертаційне дослідження Марини Анатоліївни Буц на тему «Внесок академіка В.І. Скока в розвиток фізіології нервової системи в другій половині ХІХ – початку ХХІ століття», виконане під керівництвом Н.І. Коцур. У 2017 р. робота захищена в спеціалізованій вченій раді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». На основі комплексу джерел і літератури авторкою проведено детальне дослідження наукового простору, організаційної та освітньої діяльності академіка В.І. Скока, розкрито роль ученого в професіоналізації та інституалізації біологічної науки, його наукова школа, наукові комунікації, інтелектуальна взаємодія і взаємозбагачення в професійній корпорації учених-фізіологів. Відтворення цілісної картини наукового простору академіка В.І. Скока дало підстави зробити висновок про його вагомий внесок у розвиток вітчизняної і світової фізіологічної науки. Матеріали дисертаційного дослідження мають практичне значення та використовуються при викладанні студентам педагогічних вишів таких дисциплін як «Фізіологія вищої нервової діяльності», «Фізіологія нервової системи», «вікова фізіологія».
За спеціальністю 07.00.01 – історія України під керівництвом професора Н.І. Коцур отримали наукову ступінь кандидата історичних наук 3 молодих науковців. У дисертаційному дослідженні Марії Вікторівни Мандрик «Становлення ідеології інтегрального націоналізму в інтелектуальній спадщині української еміграції (1920-1930-ті рр.)», захищеному в спеціалізованій вченій раді Київського національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова в 2005 році, проаналізовано суспільно-політичні фактори виникнення осередків української політичної еміграції в Європі, Північній та Південній Америці, Далекому та Близькому Сході, процес формування радикального крила та його відмежування від еміграційного загалу. На широкому історіографічному та фактичному матеріалі проаналізовано роль національних осередків у консолідації української еміграції з метою продовження визвольної боротьби. Авторкою введено до наукового обігу значний доробок політико-філософського та програмового характеру фундаторів ідеології інтегрального націоналізму.
Типи, структура та основні напрями і форми культурно-освітньої роботи громадських організацій України в умовах непу (1921-1929 рр.) лягли в основу написання кандидатської дисертації Валентини Костянтинівни Молоткіної на тему «Культурно-освітня діяльність громадських організацій України в умовах непу (1921–1929 рр.)», захищеній в спеціалізованій вченій раді Київського університету імені Тараса Шевченка в 2005 році. У дисертації на основі широкого кола джерел та літератури досліджено культурно-освітню діяльність громадських організацій України в умовах непу: профспілок, комсомолу, організацій національного спрямування та цілого ряду добровільних товариств. Авторкою визначено типи, структуру та ідейні засади громадських організацій, що займалися культурно-освітньою діяльністю та досліджено основні напрямки їх культурно-освітньої діяльності.
Повсякденне життя українського селянства в умовах непу та колективізації сільського господарства висвітлено в кандидатській дисертації Олексія Михайловича Лукашевича на тему «Побут та дозвілля українського селянства (1920–1930-ті рр.), захищеній в спеціалізованій вченій раді Київського національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова в 2006 році. На основі широкого кола архівних та опублікованих джерел, а також усних свідчень сучасників тих подій автором виявлено, як змінювався побут та дозвілля українського селянства впродовж досліджуваного періоду. У роботі досліджуються основні напрямки зміни сільського побуту, їх причини та наслідки, стан сільських жител, задоволення матеріальних та культурних потреб селянства.
Здобутки наукової школи професора Н.І. Коцур були презентовані на освітянських міжнародних та всеукраїнських виставках, в наукових академічних установах. Зокрема, в 2014 р. в Національній науковій медичній бібліотеці України відбулася презентація трьох монографій Н.І. Коцур та її учнів-співавторів: «Становлення і розвиток гігієнічної науки в Україні: шлях крізь епохи і соціальні потрясіння (друга половина XIX – 20-ті рр. ХХ століття)» (2012 р.); «О.В. Корчак-Чепурківський (1887 – 1947): шлях від земського лікаря до академіка УАН – ВУАН – АН УРСР» (Коцур Н.І., Товкун Л.П., 2013) та «Наукові студії професора О.Г. Черняхівського (1869-1939)» (Коцур Н.І., Галах В.А., 2014 р.). Під час презентація була підготовлена виставка наукових праць професора Н.І. Коцур, серед яких монографії, підручники та навчально-методичні посібники, подаровані авторкою ННМБУ. В обговоренні презентованих наукових праць взяли участь відомі науковці в галузі вітчизняної науки і техніки, історії медицини, серед яких: В.А. Шендеровський, Л.В. Канаровська, І.М. Сорока, Л.А. Пиріг, Ю.Г. Віленський та інші.
Вагоме місце в діяльності наукової школи посідає науково-організаційна робота. З 2015 р. Н.І. Коцур виконує обов’язки голови науково-методичної ради університету. Основні завдання науково-методичної ради спрямовані на надання консультативної допомоги молодим дослідникам – магістрам, аспірантам в підготовці наукових робіт, затвердження тем магістерських та дисертаційних робіт, проведення експертної оцінки наукових збірників, монографій тощо.
Упродовж 2010–2018 рр. професор Н.І. Коцур – член чотирьох спеціалізованих вчених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій, зокрема зі спеціальності 07.00.01 – історія науки й техніки (Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України), зі спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти та – 13.00.01 – історія педагогіки (ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Григорія Сковороди»). Як член спеціалізованих вчених рад, професор Н.І. Коцур провела експертну оцінку 20 дисертаційних робіт та виступила в якості опонента 15 дисертацій, серед яких 5 докторських дисертацій.
Н.І. Коцур здійснює рецензування наукових публікацій – підручників, навчальних і навчально-методичних посібників, монографій, словників, статей. Вона є членом редакційних колегій 6 збірників наукових праць, в тому числі фахових збірників ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» («Переяславський літопис», «Гуманітарний вісник»), Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України «Історія науки і біографістика», «Історичні студії суспільного прогресу» Глухівського національного педагогічного університету імені О.Довженка, а також міжнародних наукових журналів («Науковий огляд», «INNOVATIVE SOLUTIONS IN MODERN SCIENCE», Paradigme of knowledge).
Упродовж 2015–2016 рр. Н.І. Коцур була керівником держбюджетної (прикладної) науково-дослідної теми: «Безпека життєдіяльності і охорона здоров’я дітей і молоді: психолого-педагогічні та медичні аспекти» (номер державної реєстрації НДР 0115U002439), яка спрямована на з’ясування теоретико-методологічних засад безпеки життєдіяльності і охорони здоров’я та їх практичного застосування в системі безперервної освіти з урахуванням наукових здобутків вітчизняних та іноземних учених.
У 2014–2017 рр. професор Н.І. Коцур приймала активну участь в Міжнародному проекті “EcoBRU” (Ecologial Educacion for Belarus, Russia fnd Ukraine), який проходить в рамках ІV програми Європейської комісії ТЕМПУС.
У рамках проекту “EcoBRU” на базі Латвійського університету (м.Рига) в 2016 р. проходило стажування Н.І. Коцур за програмою «Екологізація освіти: розробка та впровадження програм». Під час стажування Н.І. Коцур ознайомилася із програмами орієнтованих курсів із екологічної освіти для бакалаврів та магістрів, їх змістовним наповненням та прийняла участь в низці семінарів, проведених провідними науковцями Латвійського університету.
Наукова школа професора Н.І. Коцур підтримує наукові зв’язки з низкою громадських академій і наукових установ. З 2005 р професор Н.І. Коцур – дійсний член (академік) Міжнародної Академії Безпеки Життєдіяльності; з 2009 р. – член Європейської Асоціації наук з Безпеки (Польща, Краків), входить до складу наукової ради зазначеної наукової установи (з 2016 р. – заступник голови наукової ради); з 2013 р – академік Міжнародної академії культури безпеки, екології і здоров’я. Діяльність в рамках громадських організацій знайшла відображення у проведенні щорічних Міжнародних науково-практичних конференцій. Зокрема, за ініціативою Н.І. Коцур та сприяння Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України, Європейської асоціації наук з безпеки (Польща), Міжнародної академії безпеки життєдіяльності (Україна), Академії безпеки та основ здоров’я, Міжнародної академії культури безпеки, екології і здоров’я було проведено впродовж 2010–2018 рр. 8 Міжнародних науково-практичних конференцій «Безпека життєдіяльності і охорона здоров’я дітей і молоді ХХІ сторіччя: сучасний стан, проблеми та перспективи».
Професор Н.І. Коцур брала також активну участь у наукових зібраннях Європейського рівня, зокрема неодноразово виступала з доповідями з актуальних питань безпеки життєдіяльності, охорони здоров’я, історії медицини, психології на Міжнародних конференціях за кордоном – Польщі, Німеччині, Франції, Словаччині, Латвії, Росії, Швейцарії, Болгарії.
Отже, за період діяльності наукової школи професора Н.І. Коцур простежуються вагомі здобутки в галузі історії вітчизняної науки і техніки, зокрема з’ясуванні її соціальних аспектів, консолідації творчих зусиль молодих дослідників і науковців для розробки актуальних проблем розвитку природничих і медичних наук, дослідженні інтелектуальної біографії та наукового простору вітчизняних учених-природодослідників, лікарів, систематизації їх наукової спадщини та її практичного застосування в умовах реформування вищої освіти і науки та визначенні найцінніших їх здобутків для сучасного відродження української нації і держави.